Аксіологічнийта інституційний потенціал цифрових аватарів у контекстіцифровізації вищої освіти
Назва видання
Тип
Дата
Автори
DOI
Аннотація
Метою статті є розробка концептуальної моделі цифровогоаватара викладача як ключового елемента персоналізованого навчальногосередовища у вищій освіті в умовах цифрової трансформації. На основіміждисциплінарного підходу досліджено архітектуру, функціональніможливості та аксіологічно-інституційний потенціал цифрових аватарів умежах екосистеми цифрового університету. Акцент зроблено на визначенніролі аватара як автономного учасника освітнього процесу, здатного докогнітивної адаптації, емоційного зворотного зв’язку та моделюванняпедагогічних практик.Методологічну основу дослідження становить поєднання елементівсистемного, структурно-функціонального та інтерпретативного аналізу.Застосовано аналітичну реконструкцію технологічних рішень у сфері EdTech,контент-аналіз актуальних міжнародних досліджень, нормативно-правовийаналіз кейсів авторського права в освітньому середовищі, а також елементикомпаративного підходу до цифрових стратегій провідних університетів.Запропоновано трикомпонентну модель цифрового аватара, яка об’єднуєджерела знань, сервісно-аналітичні модулі та блоки потреб користувачів. Результати дослідження засвідчили, що цифрові аватари виступаютьефективним інструментом гіперперсоналізованого навчання, що базується наінтеграції NLP-моделей нового покоління, біометричного зворотного зв’язку,систем емоційної аналітики та симуляційної візуалізації. У статті визначенопереваги використання цифрових аватарів у професійній підготовці, зокрема вконтексті інженерії, медицини та права. Продемонстровано ефективністьадаптивних навчальних сценаріїв, побудованих на аналізі когнітивних моделейстудентів, а також можливість демократизації доступу до провідних освітніхпрактик. Окрему увагу приділено ризикам, пов’язаним із ефектом «моторошноїдолини», правовими колізіями щодо авторського права та етичними викликамивикористання автономних цифрових агентів у вищій освіті. У висновках наголошено на необхідності подальшого нормативного,етичного та технологічного осмислення впровадження цифрових аватарів якнового типу цифрової присутності у вищій освіті. Обґрунтовано, що цифровіаватари здатні не лише підтримувати навчальний процес, а й брати участь вуправлінні освітніми процесами, трансформуючи архітектуру взаємодії міжусіма учасниками цифрового університету.
