ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ У КОНТЕКСТІ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Назва видання
Тип
Дата
Автори
DOI
Аннотація
Стаття присвячена трансформації змісту поняття конкурентоспроможності закладів вищої освіти в умовах цифровізації та пошуку концептуальних засад для його систематизації. У сучасній науковій літературі конкурентоспроможність університетів визначається як багатовимірна й інтегративна категорія, що поєднує у собі здатність до стійкого розвитку, довгострокової результативності та відповідності очікуванням ключових стейкхолдерів. Водночас значна кількість досліджень трактує це поняття надмірно спрощено, зводячи його або до ресурсного підходу, або до позицій університету у міжнародних рейтингах. Така інтерпретація не враховує комплексності сучасних викликів і не дає можливості застосовувати конкурентоспроможність як ефективний інструмент стратегічного управління. Обґрунтовано, що цифровізація вищої освіти змінює логіку формування конкурентних переваг університетів та зумовлює необхідність переосмислення існуючих підходів. У дослідженні запропоновано розрізняти універсально-сутнісні підходи, що визначають загальні характеристики конкурентоспроможності, та дескриптивно-галузеві, які конкретизують зміст цього поняття в освітньо-науковому середовищі. Виокремлено багаторівневий характер конкурентоспроможності: національний (система вищої освіти країни), регіональний (освітній простір окремих територій), інституційний (конкретний університет) та програмний (освітні програми). Доведено, що розгляд конкурентоспроможності у контексті цифрового університету потребує інтеграції стратегічного бачення, ресурсного потенціалу, компетентнісних можливостей і соціальної місії. Особлива увага приділена ролі стейкхолдерів та їх інтересів, які формують середовище кооперативної взаємодії. Гармонізація потреб внутрішніх і зовнішніх партнерів стає базовою умовою досягнення довгострокової стійкості та конкурентних переваг університету. Визначено ключові напрями, за якими проявляється конкурентоспроможність цифрового університету: доступ до ресурсів, створення конкурентних освітніх продуктів і сервісів, здатність випускників витримувати конкуренцію на ринку праці, розробка інноваційних рішень та забезпечення соціальної функції вищої освіти. Результати дослідження систематизують сучасні підходи до розуміння конкурентоспроможності та пропонують концептуальну основу для створення інтегральних моделей її оцінювання. Такі моделі мають враховувати специфіку цифрового освітнього середовища, динаміку ринків освітніх і наукових послуг, вплив цифрових технологій на організацію освітнього процесу та перспективи сталого розвитку. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання сформованих положень для розробки стратегій розвитку університетів, які прагнуть зміцнити свої конкурентні позиції у глобальному освітньому просторі. Подальші дослідження доцільно зосередити на апробації інтегральних моделей у реальних умовах функціонування цифрових університетів, що дозволить оцінити їхню ефективність та адаптивність до мінливого середовища.
